Навмисно виділила самопізнання в окрему послугу. Зараз поясню, що до чого. Більшість людей сприймає психологічне консультування та психотерапію як способи вирішення конкретних життєвих проблем. Це не завжди відбувається так буквально.
Процес психотерапевтичної роботи часто представляється як емоційно тяжкий розбір життєвих труднощів, «копання» у минулому клієнта з обов'язковим розглядом стосунків із батьками. Часом у цій роботі бачать передусім стійку боротьбу із власними недоліками. Клієнти стикаються з переживанням неприємних емоцій, частими сльозами або емоційним занепадом у процесі терапії, пильним розглядом своїх найпотаємніших і найнепривабливіших частин особистості. Ще один стереотип – до психолога звертаються лише слабкі люди або ті, кому вже зовсім подітися немає куди.
А що робити людям, яким просто цікава власна особистість? Пізнавати себе зручніше та простіше за допомогою іншої людини, компетентної у методах та способах, тобто психолога. Процес психотерапії може бути досить приємним, цікавим та захоплюючим заняттям, як подорож незвіданими країнами. Лише країни тут – це ваша особистість.
Самопізнання – процес усвідомлення та розкриття своїх можливостей, впізнавання та навчання комфортному поводженню зі своїми обмеженнями та ефективному використанню своїх ресурсів. Самопізнання дозволяє ближче доторкнутися до процесу життя, відчути його більш повно, насолоджуючись кожною миттю знаходження Себе в цьому Світі.